Посол України висловив подяку Латвії та її народу за підтримку і солідарність Останні півроку Україна потрапила у поле зору усього світу – українське бажання розвиватися європейським шляхом, протести на Майдані, анексія Росією Криму, спрямовані нею пропагандистських заходи, а також терористична діяльність на Сході України, що призвело до трагедій та розладу серед мирного населення та легітимної влади. Щоб дізнатися, як нова українська влада оцінює події у своїй країні і, які рішення бачить для стабілізації для інтерв'ю "LA" ми запросили Посла України в Латвії Анатолія Олійника. З ним розмовляли Волдемар Крустиньш та Гіртс Вікманіс.
В.Крустиньш - Як офіційна влада України оцінює ситуацію у державі і, що вона робить, щоб навести порядок в країні?
А.Олійник: - Нині для України ключовою датою є 7 червня, коли відбудеться церемонія інавгурації у Києві нового президента Петра Порошенка. На нього наше суспільство покладає великі надії у запобіганні конфліктів на Сході України, майбутнього економічного блага країни і стабільності. Всі жителі сподіваються, що з його приходом до влади в Україні розпочнуться часи стабільності. Більшість виступають за те, щоб стабільність прийшла якнайшвидше. Ви знаєте, що антитерористична операція в Україні здійснюється цілеспрямовано, швидко і вибірково. На розгляд Президенту пропонується як варіант рекомендація змінити статус антитерористичної операції на оголошення військового стану в регіонах де орудують терористи. У експертів є відповіді, чому це необхідно – існують аргументи. Вони хочуть прискорити боротьбу з організованими бандитськими угрупованнями для очищення Донецької та Луганської областей від нечисті, яка прибула на територію України з агресією з боку конкретної держави – Росії. Люди починають розуміти, хто стоїть за цими терористами, які привласнили собі право визначати умови життя людей шляхом залякування і терору. Хто-небудь їх обрав? На якій підставі вони захопили владу? За інерцією, яка виникла в результаті анексії Криму?
Тим не менше, люди в районах, де знаходяться терористи починають їх виганяти з міць, де розташована їхня власність, щоб уникнути використання їх в якості живого щита в боротьбі із законними силами правопорядку України. Терористи ховаються за спинами жінок, дітей і літніх людей при атаці наших правоохоронців. Терористи розуміють, що втрачають землю під ногами, і що у цих злочинних угруповань немає майбутнього. Тепер вони намагаються світу та місцевим жителям нав’язати брехню, що проти них здійснюється операція помсти з боку влади. Але це не так. Організований і дисциплінований напад проти терористів у цих областях є єдиним способом навести порядок. Війна – це страшне випробування для народу. Антитерористична операція триватиме, і ми хочемо, щоб антитерористичні сили свої зобов’язання виконували з ювелірною точністю, тобто, щоб не страждали цивільні особи та їх майно, і щоб вони самі не стали жертвами бандитизму. Безпека мирних жителів наша найвища цінність. У цьому процесі є сили, які намагаються спотворити факти та надати спотворений вигляд того, що відбувається, приписуючи українським антитерористичним силам речі, які вони не роблять. Спотворення фактів є частиною кампанії, щоб виправдати дії бандитів. Це один з підходів війни і нині терористи використовують методи психологічної війни, намагаючись вплинути на громадську думку. Ми висловлюємо засудження діям Росії, яка порушила міжнародне право, багатосторонні та двосторонні домовленості, принципи і зобов’язання Європейської організації безпеки і співробітництва. Ці дії ще тривають, бо надається підтримка терористичним угрупуванням у східних регіонах України. Ми висловлюємо нашу глибоку стурбованість у зв’язку із зростанням насильства, а також чисельних спроб ввезення на територію України незаконних озброєних формувань і поставок озброєнь з Росії, а також нещодавнього затримання терористами спостережних місій.
Г.Вікманіс - У Донецьку вони захопили телевізійний центр центрі. Він передає лише новини, узгоджені терористами...
- захват телевізійної станції є одним з методів, що використовують терористи, для реалізації інформаційної війни. Коли телевізійні або радіостанційні інфраструктури потрапляють в руки терористів, вони відразу ж відключають центральні теле- і радіопередачі України для того, щоб дезінформувати населення регіону. Телебачення і радіостанції переходять з їхніх рук в руки. Тим не менш, ми намагаємося донести достовірну інформацію про реальні цілі уряду із стабілізації ситуації в регіоні.
В.Крустиньш - Я помітив, що у Ризі в книжкових магазинах, які продають в основному книги російською мовою у значному обсязі з'явилися книги, що спрямовані проти української держави і нації. Схоже, на цілеспрямовану і серйозну ідеологічну атаку проти України. Які ваші думки з цього приводу?
- Ви говорите правду. Ці книги, дозвольте мені це сказати, були випущені на туалетному папері, і повторюють необґрунтовані заяви президента Росії Володимира Путіна. Вони не тільки перекручують факти про сьогоднішню Україну, але намагаються проникнути в глиб історії й змінити акценти. Це небезпечно, це мислення загрожує системі безпеки, яку європейська нація ретельно створювала, де вища цінність є відносини взаємної поваги. Ці автори впроваджують пропагандистські замовлення Путіна.
- Я бачив у книгарні десь десять книг про борця за незалежність України Степана Бандеру, на якого спрямований найзапекліший напад. Чому московські автори так ненавидять цю історичну особу.
Тому що він колись проголосив незалежну Україну, створив один з перших урядів і вів націю в напрямку незалежної української держави. Українська незалежність для цих авторів щось неприйнятне. Вони використовують затасканий термін бандеровці, і вони говорять з позиції однієї конкретної особи. Звіти різних міжнародних організацій з прав людини в Україні свідчать, що у нас немає жодної дискримінації за національною чи мовною ознакою. «Автори», які говорять про необхідність захисту російської мови в Україні, говорять неправду. Вони не здатні придумати нову дефініцію (визначення) і використовують зношену таку, як бандеровці. Чому вони в своїх книгах не згадують власівців чи інші формування які діяли під час Другої світової війни. Використовуються старі ярлики, які намагаються нав’язати сучасній, новій Україні, тому що ці автори не можуть змиритися з тим, що вона є незалежною і суверенною державою. Вони використовують той факт, що українці вірили, що Росія є братською країною. Опитування громадської думки в Україні показують, що ніхто не очікував, що Росія здійснюватиме акти агресії та вторгнення й анексії Криму. Здавалося, що це несумісне зі здоровим глуздом. Як тепер можна будувати майбутнє на такому сипучому піску відносин з Росією. Як можна говорити про Гельсінський акт, який колись був однією з гарантій безпеки Європи? Вся система європейської безпеки підірвана. Все, що в Європі було розроблено з точки зору безпеки, перетворилося на пил. Ми повинні пам'ятати, що без взаємної довіри не можна створювати майбутнє.
Г.Вікманіс: - Ви згадали, що в Україні немає ніяких проблем з міжетнічних відносин. Отже суттєвим є належність до держави і нації, незалежно від національностей, що проживають в країні?
Майдан є яскравим прикладом, який не слід забути і пам'ятати вічно. Там не було ніякого протиріччя в тому, що хтось говорив українською або російською мовами. Протест проти тодішнього влади був спільним – проти корупції, задля майбутнього нації, якому загрожувало не підписання документів про інтеграцію в ЄС, що позбавляло країну економічних і соціальних перспектив. На Майдані не ділили на росіян і українців, були також і білоруси, а також були інші народності, що живуть в нашій країні. Це була боротьба нації проти шахрайства та корупції. Так що, я думаю, що також і в Латвії є представники інших національностей, які близькі до її цінностей і називають себе латвійцями. Моя дружина росіянка і ми 42 роки чудово живемо разом. В Україні люди різних національностей мають прекрасні стосунки.
В.Крустиньш – Українсько-російське питання лунало в контексті того, що місцева проросійська активістка Тетяна Жданок своїх прихильників "освічувала", що Путін не нападе на Латвію, бо латиші його не чекають, не хочуть жити в Росії.
Ми не розраховували на такі дії Путіна щодо Криму. Але, це ж сталося! Постраждало корінне населення Криму – татари. Добре, що у них є міжнародне товариство, яке допомагає їм перенести ці страждання.
- Чи анексований Крим, на ваш погляд, в кінці кінців знову буде в управлінні України як невід'ємна її частини?
- Хочеться вірити, щоб це буде швидше, але швидко не вийде. Україна ніколи не буде миритися з анексією Криму. Завдяки міжнародному співтовариству, ми будемо повертати Крим Україні
– Але що з кримськими татарами? Свого часу, в 1944 році Радянський Союз депортував усіх кримських татар, їх місце зайняли інші нації, що Путін вітає і чекає.
Ви говорите вірно. Без міжнародного співтовариства Україні повернути Крим буде не так легко. Нам потрібні міжнародні сили, які повернуть агресора назад у потрібне русло, щоб поважав міжнародне право. Нам потрібне взаємне співробітництво в Європі. База правових відносин, яка дозволила Європі так багато десятиліть жити без загрози війни. На жаль поведінка Росії останнім часом підірвала всю систему. Агресора слід поставити на місце – це буде основним завданням Європейської співпраці в галузі безпеки. Спільними зусиллями ми повернемо Крим. Я вдячний Латвії за підтримку і солідарність, яку Україні висловив ваш уряд і народ. Я вдячний латвійському керівництву за те, що в латвійські лікарні і санаторії були прийняті громадяни України, які брали участь у Майдані і були поранені під час конфлікту. Уряду Латвії також вдячні за тверду позицію стосовно введення санкцій проти Росії. Ми розуміємо, що від санкцій можуть постраждати усі, але, якщо їх не буде, то можуть бути ще більші акції агресії, оскільки як знаємо апетит приходить під час їжі. В контексті українсько-латвійських відносин важливим є питання про економіку та інвестиції. На жаль, слід визнати, що в контексті останніх подій в Україні латвійсько-український взаємний торговельний баланс в минулому році, за українською статистикою, у порівнянні з 2012 роком з 497 млн. доларів США впав до 412 млн. доларів США Тим не менш, ми сприятимемо розвитку економічного співробітництва. Ми бачимо Латвію, як нашого близького партнера на шляху європейської інтеграції.