зазначив Посол України в Латвії Євген Перебийніс в інтерв'ю «Latvijas Avize». Водночас Посол вважає, що муніципалітету Риги і правоохоронним органам слід було забезпечити охорону виставки, як і потрібно оцінити зміст окремих книг в книгарнях Риги, в яких висловлюється зневага до державності України. Він пообіцяв, що виставку «Люди Майдану» найближчим часом зможуть побачити і в інших містах Латвії, і в майбутньому будуть інші виставки про Україну. Жменька хуліганів не є перешкодою. 

Як Посол оцінює події навколо виставки «Люди Майдану» в Ризі?

Події навколо виставки мене, м’яко кажучи, дуже здивували. Люди, яким вдалося оглянути виставку, могли засвідчитися у тому, що це художній проект, який не має натяку на розпалення насильства або національної ненависті. Я здивований, що у Ризі, центрі столиці європейської держави, у Латвії – дружній для України країні ще до відкриття виставки відбувся напад екстремістів. Жахливо, що в центрі столиці держави ЄС люди в масках і з ножами діяли проти мирної виставки, в якій показані люди однієї з останніх найбільш важливих історичних подій в Європі. Понад 100 осіб за цю ідею заплатили своїм життям. Однак, агресія, проявлена у ставленні до виставки, не може бути віднесена до всього латвійського суспільства. Я тримаю контакт з широким колом людей і більшість з них підтримує Україну в боротьбі проти російської агресії. Жменька людей, які здійснювали напади, не представляють більшості населення Латвії. Звичайно, кожен має право на свою думку до моменту, поки це не переходить в хуліганство. Припустимо, що руйнівники виставки проросійсько налаштовані, але «проросійський» і «антиукраїнський» - це не те ж саме. Неприйнятно, що ці люди продовжують демонструвати антиукраїнську позицію. Сталося це через те, що частина населення Латвії отримує інформацію тільки з російських ЗМІ.

Також і частина латвійських російськомовних ЗМІ інтерпретують у стилі російської пропаганди і копіюють офіційні російські повідомлення. Я не хочу вдаватися в подробиці, хто повинен був забезпечити охорону на виставці, тому що я не знаю, як правоохоронні установи Латвії організують свою діяльність. Тим не менш, це не було зроблено. Виставка «Люди Майдану» показує людські обличчя, очі і емоції. Є люди, яким слово «Майдан» може не сподобатися. Тому і є ця виставка, щоб люди думали і дискутували, а не громили з палицями і ножами. Посольство не є організатором виставки, але ми підтримали її, щоб показати правду про події в Києві. Ми це намагаємося зробити в усьому світі. Агресія проти виставки була не тільки фізичною, вона також була і у коментарах у розділах Інтернет порталів.

Який відгук був в Україні у зв’язку з демонтуванням виставки?

Україна ці події помітила і ретельно спостерігала. Україна дуже добре розуміє, що напади проти виставки не відображають позицію ані латвійської держави, ані більшості суспільства. Латвійське суспільство єдине в підтримці України і це відображено в реальній роботі – Латвія приймає дітей з України, забезпечує лікування для українських військовослужбовців, також з Латвії відправляється гуманітарна допомога в Україну. Саме тому наше суспільство розуміє, що те, що сталося не відображає настрою більшості латвійського суспільства.

Проти виставки активно включилися мер Риги Ніл Ушаков і його підлеглі. Як ви прокоментуєте це?

На початку, наскільки я знаю, Ризька Дума конструктивно ставилася до виставки – видала всі необхідні дозволи і це відбулося дуже швидко. У цьому зв’язку у мене немає претензій проти роботи Ризької Думи. Те, що пізніше сама Дума виставку закрила, це шкода. Місцева влада повинна була з’єднатися з організаторами і забезпечити охорону виставки, як тільки почалися перші напади.

Чи не сталося так, що Ризька Дума забороною виставки пішла на поводу у вандалів?

Виявляється, що виставка була покарана двічі – спочатку її знесли і фактично знищили і тоді Ризька Дума заборонила виставку, хоча вона мала нести просвітлення у думках латвійських громадян. Замість того, щоб захищати виставку від вандалів, Ризька Дума карає виставку моральним методом – забороняє її.

У латвійських ЗМІ з’явилася інформація, що автор виставки Сергій Мельникофф є неоднозначною людиною, дуже часто згадується його цитата, що росіяни з країн Балтії повинні бути депортовані в товарних вагонах до Сибіру. Деякі фотографії належать іншим фотографом, він порушив авторські права.

Я чув про ці заяви і Мельникофф підтвердив їх як свої власні. Для нас вони є неприйнятними, і ми засуджуємо їх категорично. Такі слова не повинні лунати від громадських діячів. Тим не менш, слід розділити особистість автора і виставку. Якщо є претензії до висловів будь-якої людини, в демократичних країнах існує судова інстанція, щоб притягнути таких осіб до відповідальності. Особистість Мельникоффа не поширюється на виставку, яка отримала всі дозволи – вона не несе ані загрозу, ані пропаганду. Крім того, напади почалися на виставку за день до того, як автор це публічно висловив. З Мельникоффим я познайомився за день до відкриття виставки, ми не були раніше знайомі. Знаю, що створена ним виставки з великим успіхом була прийнята в центрі Києва, і це стало підставою для підтримки виставки. У мене немає можливості, щоб перевірити біографію автора. Погляньте у різні літературні джерела – вам може не подобатися життєвий стиль автора, але вам подобається витвір мистецтва, який викликає повагу. Наше Посольство підтримуватиме демонстрацію виставки «Люди Майдану» в Латвії, щоб розповісти правду про події на Майдані. Ми також демонструватимемо інші виставки і різні фільми про життя в Україні. Водночас, ми братимемо до уваги, що в Латвії є ризики вандалізму, оцінюватимемо їх, реагувати відповідним чином. Я не експерт, щоб сказати чи є Мельникофф автором того чи іншого знімку. Він дійсно був на Майдані, фотографував події, свідками цього були тисячі людей. Конкретна виставка має високу якість, переконливість, і вона у справді демократичній країні може бути показана будь-де. Я хочу використати один приклад. Я відвідав деякі книжкові магазини Риги і побачив дивну картину. Це була книга, в якій автор стверджує, що Сталін у 1940 році врятував країни Балтії, приєднавши їх до СРСР, і що по суті Латвії, Литви та Естонії не існує. На поличках тієї ж книгарні ви можете знайти десятки антиукраїнських книг. У Латвії можуть бути сотні тисяч людей, кому це не подобається, але ніхто не йде громити книжкові магазини.

Ви згадали принижуючу Україну книгу, до якої  раніше «Latvijas Avize» привертала увагу. Що ви думаєте є протидією для такого роду «літератури»?

Ці книги я оцінюю негативно. Я думаю, що було б доцільно, щоб їх оцінили правоохоронні органи. В книгу включені «роботи», які прославляють терориста Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), який вбив багато людей. Є книги, які звеличують «приєднання» Криму до Росії, хоча згідно з нормами європейського права це була анексія, і в цих книгах брехня. Десятки книг вміщують дезінформацію про історію України. Але це не дає права, зокрема, розірвати ці книги. Якщо правоохоронні органи визнають, що вони не відповідають латвійським правовим нормам, вони можуть бути видалені з продажу. Якщо ні, то ними продовжуватимуть торгувати.

Чотири журналісти газети «Вести» включені в список небажаних для України осіб. Ви обговорювали це в Міністерстві закордонних справ Латвії...

Позиція України є такою, що журналісти за свою діяльність не включаються до «чорного списку», якщо немає порушення визначених законів. Ми знаємо, що формуючи список, в нього були включені журналісті, які використовують псевдоніми, але цю помилку ми виправимо і замінимо справжніми прізвищами. В чорний список будь-який іноземець може увійти, якщо він підтримує терористів або поїде в Крим з російської території. У ході зустрічі в Міністерстві закордонних справ Латвії я пояснив позицію України, але не було так, що мене особисто запросили, щоб вислухати позицію з цього питання, це була раніше запланована зустріч. Тоді це питання було на порядку денному відносин між нашими країнами.

Latvijas Avize, Ģirts Vikmanis