Неофіційний переклад з латиської мови

Майже 20000 місцевих сепаратистів, близько 7000 військовослужбовців регулярних сил російської армії на Донбасі, ще 40000 на кордоні в Ростовській області. І грандіозні реформи, які здійснюються, незважаючи на війну, оскільки в іншому випадку державна скарбниця буде порожньою. Про актуальну ситуацію «Neatkarīga» розповів Надзвичайний  і Повноважний Посол  України в Латвії Євген Перебийніс.

 

- Останнім часом багато дипломатів висловлювали стурбованість у зв'язку з повільними темпами реформ в Україні, а деякі політики навіть прямим текстом говорять, що Україна всім набридла.

- Ви знаєте, якщо так говорити, що Україна набридла... це дуже небезпечні заяви. Тому що сьогодні Україна бореться не тільки за свою територіальну цілісність і незалежність, а й за безпеку усієї Європи. Дивно чути звинувачення України в тому, що вона набридла, оскільки те, що сьогодні відбувається на сході України, відбувається не з нашої вини. Україна зараз бореться проти іноземного агресора. І той факт, що нам одночасно треба здійснювати реформи, є додатковим викликом.

-І як ви оцінюєте прогрес?

- Зрозуміло, що ми не можемо повністю бути задоволеними ходом реформ. Ми хочемо, щоб вони здійснювалися швидше і ефективніше. Це бажання як уряду, так  президента і суспільства. Однак є об’єктивна причина – це війна. Це не виправдання, але пояснення. Водночас не можна також заперечувати, що в Україні протягом останніх два роки стався серозний прорив. Так вважають не тільки у нас в Україні, так вважають і в Євросоюзі. Хочу нагадати, що під час нещодавньої зустрічі в ЄС хід здійснюваних в Україні реформ був високо оцінений і на основі цієї оцінки було ухвалено позитивне рішення щодо запровадження безвізового режиму з ЄС вже в 2016 році.

-Сепаратисти також можуть користуватися перевагами безвізового режиму?

-Ні. Безвізовий режим можуть використовувати тільки громадяни, у яких є біометричні паспорти, і вони зараз видаються тільки на територіях, контрольованих Україною. На окупованих територіях українські установи взагалі не працюють. Коли ці території повернуться під контроль Уряду України, поступово також і там будуть відновлені органи імміграційних служб, тоді громадяни почнуть отримувати ці паспорти. Реформи здійснюються. Значною мірою голоси, які твердять про крах реформ в Україні, інспіровані з російської сторони, оскільки в інтересах саме Росії заблокувати інтеграцію України в Європу.

-Позавчора про це говорила також керівник Міжнародного валютного фонду Лагард, а також віце-президент США Байден. Навряд чи це російські голоси.

-Ні, не про те, що вони говорили. Я говорю про ті голоси, які стверджують, що взагалі нічого не робиться. З Міжнародним валютним фондом, США та Євросоюзом ми перебуваємо в постійному діалозі. Важливо, що вчора (11.02) відбулася розмова нашого Президента з віце-президентом США Байденом. Позавчора розмова з Лагард. Відбувається нормальний  процес узгодження.

-Але чому вони це роблять публічно?

-Я думаю, що в цьому нічого погано немає. Ми здійснюємо відкриті реформи, і, якщо справді терміново слід вирішувати якісь речі, то немає ніякої шкоди, якщо ми відкрито обговорюємо це з нашими міжнародними партнерами. Найголовніше, щоб ці завдання були реалізовані.

-Україна може вижити без кредитів Міжнародного валютного фонду?

- Зрозуміло, що без них буде важко. Але я впевнений, що нам вдасться досягти компромісу. Є питання, які в нинішній економічній ситуації буде дуже важко вирішити. Зокрема, що стосується продовження пенсійної реформи. Тут є дуже суворі вимоги. Але ми не збираємося здійснювати якісь односторонні кроки. Усе, що ми робимо, ми робимо в тісній співпраці з нашими партнерами.

-Чи у вас немає відчуття, що в Європі якось забули про анексований Росією Крим? Також в Європейському парламенті усі розмови тільки про Сирію.

- Позиція Латвії, зокрема, з цього питання, залишається незмінною, і хочу підкреслити, що в декларації нового латвійського уряду окремим пунктом чітко написано, що Латвія продовжить політику невизнання анексії Криму. Ми вдячні Латвії за цю позицію. Те, що про Крим менше говорять, почалося не сьогодні. Це почалося вже з конфлікту в Донбасі. Ситуація в Криму тоді стала менш вибуховою. Однак вона не стала менш кричущою з огляду на порушення міжнародних норм. Ми вважаємо, що про Крим в жодному випадку не можна забувати, ми про це говоримо на різних рівнях і в усіх міжнародних організаціях. Однак сьогодні терміново необхідною є деескалація конфлікту на Донбасі. Крим залишається на порядку денному, але шлях до деокупації Криму, зрозуміло, буде складнішим і довготривалішим. Це будуть різного роду судові процеси проти Російської Федерації. Україна через окупацію Криму втратила сотні мільярдів євро.

Одночасно шляхом до повернення Криму має стати успішна Україна, реінтеграція Криму в успішну Україну на фоні погіршення ситуації в самій Росії. У тих людей, які підтримали окупацію Криму, зараз відбувається протверезіння. Вони розуміють, що відбулося, і вони бачать різницю – як з точки зору економічної ситуації, так в пліні прав людини. Думаю, Крим повернеться в Україну природнім шляхом.

-А шлях Донбасу – війна?

-Шлях Донбасу - не війна. Щонайменше - це не наш шлях. Мета України – вирішити конфлікт мирним шляхом. Якраз тому були підписані Мінські домовленості. Шлях війни є безперспективним. Якщо усі сторони, і в першу чергу Росія, виконає мінські домовленості..

-Нагадаєте, будь ласка, сутність домовленостей!

-Так, нагадаю і також прокоментую. Перший пункт, це припинення вогню. Якраз рік тому 12 лютого угода була підписана. До цього моменту перший пункт не виконаний. Вогонь не припинено. Так, з вересня кількість обстрілів дещо зменшилася, однак вони продовжуються, і наші люди на лінії фронту продовжують гинути. Щодня відбувається близько 50 обстрілів наших позицій. Ми не відкриваємо першими вогонь, ми тільки відповідаємо. Це засвідчують і спостерігачі ОБСЄ.

-Але позиції на фронті зараз не змінилися?

-Мінімально. Є, зокрема, села, які перебувають в нейтральній зоні, однак їх час від часу займають представники незаконних формувань, потім знову відступають. Мінімально ця лінія змінюється, але в принципі залишається стабільною.

Другим пунктом є виведення важкої техніки. З нашого боку цей пункт виконаний. У свою чергу, що стосується російських регулярних військових сил і бандитських формувань, то частина техніки відведена, але значна частина залишається на місці, в тому числі танки, гради тощо. З них і здійснюються обстріли. Третім пунктом є обмін незаконно затриманих. 140 наших військових досі перебуває в полоні на Донбасі і, за різними оцінками, від 10 до 20 осіб – в Росії. Вони також мають бути звільнені згідно з домовленостями – всіх за всіх.

-У вас також є полонені?

-Зрозуміло. У нас також є затримані, і ми готові їх поміняти – усіх за всіх. Але до цього не готова протилежна сторона. Вони постійно вигадують якісь причини.

Далі мова йде про пункт домовленостей, як передбачає, доставку гуманітарної допомоги. Вони створюють перепони для гуманітарної допомоги з боку України, не дають її доставляти.

Стосовно контролю на кордоном – Україна не контролює кордон на ділянці майже у 400 кілометрів, через нього продовжують надходити російські військові, техніка, зброя. Як в цій ситуації можна вести мову про політичне врегулювання, на чому наполягає російська сторона?! Про необхідність політичне рішення і організацію виборів?! Ви можете собі уявити вибори на території, на якій роз’їжджають танки, інша техніка, де бігають люди із зброєю, де немає українських ЗМІ, де повністю відсутні органи влади України, українські партії, куди не допускаються представники закордонних гуманітарних організацій? Про які вибори може йти мова?!

-І це пов’язано з невиконаним пунктом домовленостей про децентралізацію?

-Звичайно. Ми готові здійснити децентралізацію й імплементувати закон про особливий статус для окремих регіонів Донецької і Луганської областей. Ми готові провести вибори за українськими законами і стандартами ОБСЄ, під наглядом міжнародних організацій. Але російська сторона не зробила жодного кроку, щоб забезпечити якусь мінімальну безпеку для проведення виборів. Зараз вибори тут неможливі. На жаль, це є факт.

-Ви бачите якийсь вихід. Зараз як в шахах патова ситуація.

-Вихід є. Це вивід російських сил з Донбасу. Це передача кордонів під контроль України. Тоді стабілізація настане дуже швидко. Оскільки місцевої підтримки у сепаратистів немає. Люди втомилися, люди хочуть повернутися до того «статусу кво», який був. Якщо тут не буде російських сил і не відбуватиметься  постійне «підгодовування» зброєю, ситуація дуже швидко стабілізується і можна буде організувати нормальні, демократичні, прозорі вибори. Ми готові працювати з будь-якими місцевими органами самоврядування, які тут будуть обрані, і  ми готові надати їм більші повноваження в рамках децентралізації.  Однак найголовніше, щоб люди, які будуть обрані, були легітимними. І ще один важливий момент – у виборах мають брати участь також і тимчасово переміщені особи, а це півтора мільйона людей, які виїхали на контрольовану Україною територію.

-Про конкретні терміні зараз немає можливості говорити

Поки що важко. Ми знаємо, що сепаратисти як в Донецьку, так і в Луганську вже визначили якісь дати для виборів. Але, зрозуміло, що це буде грубим порушенням Мінських домовленостей, міжнародне співтовариства ці псевдовибори, як і рік тому, не визнає. Люди, які намагаються позиціонувати себе як виразників волі мешканців Луганська і Донецька, насправді нікого не представляють. Але Росія намагається тиснути на Україну, щоб ми з цими особами, в яких руки в крові і які збили МН17, вели прямі переговори. Ми будемо вести будь-які переговори з реальними представниками Луганська і Донецька, навіть якщо вони нам і не будуть подобатися. Але тільки тоді, коли вони будуть чесно обрані. Не з тими, хто прийшов до влади на крові.

-Наскільки зараз Україна є політично стабільною. Міністр економіки Абрамавічюс подав у відставку, прем’єр Яценюк може піти у відставку (інтерв’ю відбулося до вимоги Президента України до Уряду піти у відставку)

-Зараз у нас дійсно відбуваються складні політичні процеси. Однак, думаю, не слід драматизувати ситуацію. Найголовніше, що партії коаліції, президент,  прем’єр, голова парламенту – усі вони виступають за реформи, за боротьбу з корупцією, за інтеграцію в Європу. У нас немає розбіжностей у стратегічних питаннях.

-Тоді про що спір?

-Спір про тактику в методи. Тут відбувається політична боротьба і суперечки, яким тепер, коли держава перебуває у такій складній ситуації, справді не повинно бути місця.

-В парламенті у вас досить часто бійки

-Зараз більше не б’ються, тільки інколи штовхаються. Але це правда – емоції виплескуються, і хотілось би щоб цих емоцій було менше. Тому ще раз хочу наголосити – в головних питаннях розбіжностей серед коаліційних партій немає. І сподіваюся, що наступного тижня, коли розглядатиметься звіт уряду, будуть ухвальні рішення, що дозволять продовжувати реформи, яких від нас очікують партнери. І ви вірно сказали, що вони говорять нам, що їх турбує…

-Вони говорять також і про корупцію

-Знаєте, я, безперечно, не збираюся стверджувати, що ми перемогли корупцію. Корупція в принципі непереможна, вона існує всюди. Питання лише в її масштабах. Ці масштаби у нас справді були серйозні. Ми отримали це в спадщину від Радянського Союзу, і також понад 20 років незалежності боротьба з корупцією в значні мірі імітувалася. Але зараз ситуація повністю змінилася. Народ втомився жити з корупцією і будь-який уряд, який в цій ситуації ігноруватиме волю народу, приречений на невдачу. Дякуючи тому ж плану дій щодо безвізового режиму ми ухвалили десятки законів для боротьби з корупцією. І в грудні створена головна установа для боротьби з корупцією – аналог вашого KNAB (Антикорупційне бюро). Зараз Бюро вже розпочало роботу і я впевнений, що вже найближчим часом будуть продемонстровані реальні результати. Це будуть реальні кримінальні справи і реально заарештовані люди. Це є те, чого чекає суспільство – корупціонери мають сидіти в тюрмі. Коли це відбудеться, а я сподіваюся, що це відбудеться – ми можемо говорити про реальні результати боротьби з корупцією.

-Як в Україні зараз з оснащенням армії?

-Набагато краще. Можна сказати, що два роки тому в нас армії взагалі не було. Вона була навмисно знищена, деморалізована. Сьогодні, дякуючи переоснащенню армії і програмі реформування, плюс роботі волонтерів, які на першому етапі дуже допомогли з постачанням, а також підтримці наших партнерів, Латвії у тому числі, Україна має зовсім іншу армію. Вона досить добре озброєна, тренована і дисциплінована, в тому числі завдяки західним інструкторам. У нас є певні поставки з країн НАТО. Зрозуміло, ми хотіли б отримати краще озброєння, зокрема протитанкову зброю – ракети Javelin.  Переговори щодо цього продовжуються, але поки що без конкретних результатів. Однак сподіваюся, що Україна отримає оборонне озброєння, оскільки, вибачте, в 1994 році ми відмовилися від третього за розміром у світі арсеналу ядерної зброї. Думаю, що наша армія заслуговую отримати щось в замін.

Але поки це питання не вирішене, досить ефективним засобом проти Росії є санкції. Вони насправді діють і не можна дозволяти їх послабити чи навіть зупинити. Дуже вірю, що позиція Євросоюзу і наших партнерів в цьому питанні залишиться єдиною і солідарною.

-НАТО і США повідомили про збільшення своїх сил у Східній Європі. Як оцінюєте, чи через це автоматично ми не станемо ціллю для російських ракет?

- Це буде  моя персональна точка зору, а не мого керівництва. Але мені здається, що такі думки – що коли ми буде посилювати свої озброєння і зміцнювати свою оборону, то це спровокує Росією - є помилковими. Так і нас, Україну, дехто лякав – не потрібно надмірно озброюватися, бо тоді Росія піде на нас ще більш агресивно. Думаю, це є елементами пропаганди Росії. Треба бути реалістами і розуміти, що агресор, побачивши якусь слабкість, стане ще агресивнішим і безсоромним. Тільки тоді, коли він побачить проти себе реальну силу, він зупиниться. Тому думаю, що ухвалена на Саміті НАТО в Уельсі стратегія є повністю вірною. І на агресивні дії Росії має бути правильна відповідь, щоб демократичні країни в Європі могли жити мирно і відчувати себе в безпеці.

 

NRA.lv, Imants Vīksne