У 2007 році Україна і Польща вирішили «Творимо історію разом!». Під час голосування виконавчого комітету УЄФА обидві отримали право провести чемпіонат Європи з футболу 2012 року. Але це в минулому. Найспритніші фани вже у дорозі, для інших – невеликий огляд, що краще подивитися в чотирьох містах України – Києві, Донецьку. Харкові та Львові, де відбуватимуться матчі Євро-2012.

«Батьківщина-мати» вища за Ейфелеву вежу

Рауль Чілачава – колишній Посол України в Латвії, член Спілки письменників Грузії, України та Латвії, автор понад 100 книг, почесний доктор Академії наук Латвії, заслужений діяч культури України, доктор філософії, професор. Переклав і видав збірки віршів Райніса, Аспазії, Чака, Вацієтіса українською та грузинською мовами. Рауль Чілачава згодився бути гідом по Києву.
«Запрошую прогулятися по головній вулиці Києва – Хрещатику, на якій сконцентровані славні місця міста. Піднімемось на Володимирську гірку, де височиться пам’ятник хрестителю Київської Русі Володимиру Мономаху. На фунікулері потрапимо в історичну частину міста. У найбільшому храмі – кафедральному Софіївському соборі – оглянемо унікальні фрески, там є особлива мозаїка образу Пресвятої Богородиці, створена у ХІІ столітті. Тут є саркофаг з мощами Ярослава Мудрого - Великого Київського князя. На Софіївській площі знаходиться пам’ятник Богдану Хмельницькому. Цікавими є побудовані у ХІІ столітті Золоті ворота, де раніше був кордон міста. Це все можна побачити на невеликій площі. Туристам з Латвії буде цікаво оглянути збудовану відомим архітектором Растреллі Андріївську церкву. Особливе місце займає внесений до культурної спадщини ЮНЕСКО великий комплекс Києво-Печерської лаври, де є музеї і храми. Нещодавно у гостях був мер і представники Єлгавської думи, яких я також сюди водив. Показав, де на дворі Лаври похований відомий прем’єр-міністр Російської імперії Петро Столипін. Поряд у невеличкій церкві відпочиває засновник Москви Василь Долгорукий. Навпроти Лаври знаходиться великий сучасний комплекс виставок мистецтва, де нещодавно можна була оглянути роботи славетного французького імпресіоніста Дега. Неподалік від Лаври перед очима постає монумент радянських часів «Батьківщина - Мати», висотою 102 метри, вона перевищує навіть статую Свободи у Нью-Йорку та Ейфелеву вежу у Парижі. Коли придивитесь, то «Батьківщина-Мати» в одній руці тримає меч довжиною 38 метрів і вагою 9 тон, а в другій – щит, який важить 13 тон. Можна потрапити у середину монументу, ліфт підніме вас на висоту у 36 метрів на оглядовий майданчик, і Київ як на долоні. Ще можна подивитися будинок-музей автора «Майстра і Маргарити» Михайла Булгакова або Будинок з химерами. Подібний, як у Ризі на вулиці Альберта, але на ньому є фантастичні, зроблені з бетону скульптури. Виявляється, на початку 20 століття для архітектора це була своєрідна реклама нового сорту цементу. Він справді відмінної якості – за сто років немає ані тріщинки. А ввечері можна поплавати по Дніпру. Можна орендувати човен або моторний човен і подорожувати, насолоджуючись чудовою панорамою. Дніпро – широка річка, як писав Гоголь: не кожний птах долетить до середини Дніпра. До речі, у Києві ніхто не буде нудьгувати – тут як харчування, так і індустрія розваг на високому рівні».

Донецьк – терикони і троянди

Письменнику Станіславу Жуковському Латвія також не чужа. У 1957-1958 роках він ніс військову службу у Лієпаї. Гарним співучим голосом він перераховує свої вірші про Лієпаю, море, вітер і кораблі, латишів, дівчат. Бажає усім нам щастя та любові і розповідає про Донецьк:
«Донецьк насправді є столицею могутнього Донбасу, де добувають вугілля. Донецьком він став називатися (за ім’ям річки Донецьк) у 1961 році, замінивши ім’я Сталіна. Але на початку місто мало назву Юзовка, бо у 1869 році його заснував підприємець та інженер Джон Хьюз. Він побудував металургійний завод і у 1874 році почав виробляти чавун. Місто утворилося як злиття багатьох шахтарських поселень. І зараз у Донецьку та його околицях потужно працюють шахти. У місті знаходяться великі металургійні, хімічні заводи тощо. Тому керівництво міста дуже дбає про озеленення міста та про чисте виробництво на підприємстві. Декілька років тому ЮНЕСКО визнало Донецьк одним із найбільш зелених промислових міст. Тут побачите як терикони – гори залишків порід з шахт, так і троянди, великі трояндові плантації – це гордість міста. Запрошую прогулятися по вулиці Артема та Університетській, відвідати храми. Біля будинку мерії є великий сквер – з кованими скульптурами, пам’ятник Джону Хьюзу та церква. До чемпіонату Європи з футболу побудували новий аеропорт, реконструювали залізничну станцію і побудували грандіозний стадіон «Донбас-арена» на 51 504 місця для вболівальників. Це слід побачити».

Зустрінемося під термометром

Юлія Георгієва народилася і виросла у Харкові. Як директор агентства нерухомої власності багато пішки ходить по місту, про яке нам з гордістю розповідає:
«Де у центрі Харкова найулюбленіше місце зустрічей? Біля величезного термометра, довжиною у чотири поверхи на вулиці Сумській, 1, на площі Конституції. Тут є історичний музей і дуже гарний монастир із комплексом церков. Щоб відчути атмосферу міста раджу погуляти по вулиці Сумській та площі Конституції до парку Горького, завернувши до парку Шевченка, та відвідати площу Свободи – одну з найбільших у Європі. На вулиці Сумській є багато крамниць, кав’ярень, будинків відомих архітекторів. Сумська, 23 – Театр опери і балету, напроти якого сквер з фонтаном, за театром простягається Шевченківський парк – гарний з великим фонтаном і багатьма кав’ярнями. У зв’язку з Чемпіонатом з футболу слід сфотографуватися біля пам’ятника футбольному м’ячу.
Обов’язково треба навідатись до зоопарку. Купіть «комплект продуктів» з яблуками, морквою – звірів можна годувати, вони цьому дуже радіють. Є також дельфінарій. З парку потрапляєте якраз на площу Свободи, вони з’єднані. У новому готелі розташований офіс УЄФА, а на площі знаходиться фанзона.
Далі дорога йде у двох напрямках – по Сумській вулиці до парку Горького з розташованими там магазинами відомих брендів, або по Перовській вулиці до вулиці Пушкіна. Тут багато кав’ярень, клубів, де кожного вечора лунає жива музика – джаз, блюз. Останнім часом молодь звернулася до культурного проведення часу – відбуваються зустрічі з письменниками, поетами. У парках проходять вечори танго, сальси. Хочете побувати в помпезному ресторані – будь-ласка до ресторанів «Пушка», «Бухара», «Блюз», які знаходяться на вулиці Пушкіна.
Любителям екстремальних розваг раджу здійснити поїздку до найбільшого в Європі ринку біля станції метро академіка Барабашова. Краще відвідати ринок вночі – гарне освітлення, не жарко і ціни привабливі. До речі, можна їхати не лише на таксі, звичайні водії також підвезуть.
Але тепер про неприємне. Слід не забувати про сумки та гаманці. Орендуючи квартиру на декілька днів, платіть лише коли вже заїхали. Готівкою, вірте мені, спеціалісту, платити не слід.
У Салтовському районі є гідропарк, де можна плавати. Каток, аквапарки, торговельні центри, театри, великі екрани, де транслюватимуться матчі. Бажаю гарної подорожі і гарного відпочинку в Харкові!».

До Львова, поки можна

Гайс Кампеновс, консультант бюро подорожей «Імпро» разом з друзями подорожував у західних регіонах України.
«З огляду на Карпати маршрут до Львова був дуже популярним у радянські часи, бо тоді не могли податися у Татри чи Судети. Зараз цей гарний регіон трохи забутий. Ми подорожуємо, як індивідуальні туристи на авто. Коли в українців запитуєш, що варто уваги, вони завжди говорять про чудову природу. Найгарніша вона біля Говерли – найвищої гори України. Карпатський трамвайчик пропонує туристам тригодинну подорож. Керівник у рупор оголошує: «Прибуваємо до баби Ганни. Господиня приготувала нам горілку, вип’ємо, закусимо хлібом з ікрою. На наступній зупинці поп’ємо популярну мінеральну воду «Нафтуся». Пахне не дуже добре, п’ється також, але українцям вона здається дуже здоровою і лікувальною. У самому Львові, зрозуміло, показують старе місто, колишнє польське. У Львові раджу піднятися на оглядову платформу – вид міста як на долоні. Ми з товаришем відвідали у Львові Музей сала, найстаріший завод пива, де була не лише екскурсія, у погребах можна було випити пива і послухати живу музику. Львівський ринок – це не одна площа, а ціла вулиця, де відбувається торгівля. У Львові є багато стильних місць – поблизу Будинку опери є «Розвал кав’ярні», яка виглядає так, ніби щойно знесена. Є також кав’ярня, яка називається Мазох. У туристичному центрі питаємо: «Хто такий Мазох?». «А ви не знали, що у Львові жили засновники мазохізму», –запитують вже у нас. Хто знає, чи жив там Леопольд Мазох, чи ні. В кінці кінців, у фінів є Санта Клаус, у Ризі найстаріша Різдвяна ялинка. Меню та інтер’єр кав’ярні «Мазох» як продовження одного ланцюга. Коли ми поснідали, офіціант наказав мені піднятися, повернутися спиною і шкіряною мотузкою вдарив по спині. Спочатку думав, що він вдарить декілька разів і усе, але потім зрозумів, що мені слід самому сказати, що досить. Три дні після цього подряпини на спині трималися. На площі мерії знаходиться кав’ярня, до якої можна зайти, лише сказавши пароль, який нам повідомили в інформаційному центрі, як і адресу. Виглядає, як партизанський паб.
Київ, Донецьк, Крим – дуже багаті міста, і ціни там майже такі, як у нас, але у Львові вони нижчі. Тому ми жили як багатії. Мені рекомендували, якщо я їду з товаришем, орендувати чотирьохкімнатну квартиру. За дві ночі ми заплатили 9 латів. Їли в чудових місцях, де обід з трьох страв коштував від трьох до п’яти латів. А який смачний! Пиво також смачне, усі пропонують горілку, яка однієї ціни з пивом.
У Львові до туристів ставляться дуже доброзичливо, оскільки їх тут мало. Єдине місце, де офіціант обслуговував з похмурим обличчям – це кав’ярня на станції, що належить місцевому самоврядуванню.
Подорожуючи авто, за 11 днів подорожі витратив 260 латів. На мою думку, це дуже дешево, бо спали в чотирьох та п’ятизіркових готелях, їли в кращих ресторанах, орендували автобус «Газ 66», щоб поїхати у гори. Вхідний квіток у музеї та палаци – 10-15 сантимів. Так що до Львова варто їхати.
Приїхавши додому, зроблю маршрут «Львів, Карпати». 1 серпня буде перший маршрут. Уже половина автобуса заповнено. Між іншим, нове шосе, яке побудували до Євро-2012, досить гарне. Щодо невеликих доріг… то якщо й написано, що там асфальт, то не вірте – одні ями».

«Majas viesis»,