Яка ситуація на даний час на Донбасі?

Ситуація на Донбасі нестабільна - іноді обстріли з боку терористів сильніші, іноді менші. На даний час на Сході України знаходиться близько 7000 солдат російської армії. Росія не має наміру дотримуватися Мінських угод, переслідуючи іншу мету – дестабілізацію України. Для того, щоб перешкодити нам нормально розвиватися і в майбутньому вступити до Європейського Союзу.

Про це свідчать дії Росії. Ніхто не може точно сказати, що на думці у президента Росії Володимира Путіна. Ми повинні бути готові як до продовження нинішнього стану, так і до відновлення повномасштабних військових дій. Однак важливо зазначити, що ЗС України не розпочинають першими стріляти, зброя використовується лише у відповідь.

Якщо читати впливові міжнародні засоби масової інформації, то складається враження, що тема України поступово зникає з порядку денного... Чи є це метою Росії?

Мета Росії, звичайно ж, полягає у відверненні уваги міжнародного співтовариства від України – для цього використовується ситуація з біженцями, Брексіт та будь-які інші можливості.

Той факт, що Україна вийшла зі сфери впливу Росії, є великою проблемою для неї. Вона готова застосувати будь-які заходи - вбивство десятків тисяч людей, знищення інфраструктури на значній території, загострення ситуації в Сирії для того, щоб спровокувати кризу з біженцями, а також використати свій вплив на крійні ліві та праві євпропейські партії.

Головна мета цих дій полягає в тому, щоб західні країни пом’якшили свою політику по відношенню до РФ у питаннях України та Криму. Незважаючи на те, що Росія докладає значних зусиль для скасування накладених на неї санкцій, США і ЄС продовжують зберігати єдину позицію, хоча для ЄС втримувати таку позицію з кожним днем стає все важче.

Якщо говорити про тактику Росії, іноді виникає відчуття, що в Європі є люди, які вже фактично прийняли Крим як частину російської території. Як ви оцінюєте цю тенденцію?

Мета Росії полягає в тому, щоб Крим більше не був в центрі уваги. Логічно, що про Крим менше розмов, коли триває війна на Донбасі, триває вбивство людей і загострення ситуації в Сирії. Ця ситуація дуже небезпечна, вона створює величезну загрозу. Окупація та анексія Криму Росією - це порушення міжнародних принципів та  численних міжнародних угод. Якщо міжнародне співтовариство ситуацію в Криму залишить, такою як зараз, це буде означати сигнал будь-якому агресору – тій самій Росії, що так можна безкарно чинити.

У світі є й інші країни, які хотіли б діяти так само. Це буде небезпечний прецедент для світового правопорядку. Для всього цивілізованого світу це є справою честі - не віддати Крим Росії.

Через санкції та ізоляцію Росія зазнає збитків. Зрештою, вона буде змушена повернути Крим під юрисдикцію України. Окупація Латвії Радянським союзом тривала протягом 50 років, але правда перемогла у т.ч. завдяки тому, що західні країни ніколи не визнавали цю окупацію. Я сподіваюся, що окупація Криму не буде тривати 50 років, і Україні Крим буде повернуто раніше. Але зусиль самої України недостатньо, нам потрібна солідарність наших партнерів.

Ви згадали санкції. Нещодавно мер Риги Ніл Ушаков і три міністри уряду Латвії, від партії «Союз «Зелених» і селян», зустрілися з російським віце-прем’єром Аркадієм Дворковичем. Також в інших європейських країнах є політики, які шукають способи, щоб обійти офіційну позицію і більш тісно співпрацювати з Росією. Що ви думаєте про цю тенденцію?

У цій ситуації слід відокремлювати питання, які дійсно пов'язані з порушенням санкцій ЄС, і діалог в неформальному форматі. Я стежив за ситуацією, і, наскільки мені відомо, йшлося про разову неформальну зустріч. Все таки важливо пам’ятати, що ця зустріч, як було наголошено міністром закордонних справ Латвії Едгарсом Ринкевичсем, не змінює політику санкцій Латвії щодо Росії. Латвійські урядовці мають право проводити зустрічі, які вони вважають важливими. Ми завжди, зустрічаючись з представниками Латвії, висловлюємо надію на те, що латвійська позиція щодо санкцій і  України залишається в силі. Так і є, за що ми вдячні нашим латвійським друзям.

І тим не менше, наприклад Угорщина скаржиться, що тепер не може експортувати свою сільськогосподарську продукцію в Росію. На Вашу думку - політика санкцій ЄС єдина, чи все таки розділена?

Ми не можемо не помітити, що деякі країни ЄС, не без впливу Росії, виступають із заявами щодо зняття санкцій ще до виконання Мінських домовленостей. Ми стурбовані цією ситуацією та пояснюємо свою позицію. ЄС - це демократична структура, в якій держави-члени в обговореннях можуть висловлювати будь-які думки, але врешті-решт вона ухвалює спільну позицію. Якщо окремі країни не хочуть дотримуватися такого принципу, це підриває головний фундамент ЄС - його цінності. Обмін цінностей на короткострокові економічні вигоди ніколи не був характерним для європейської демократії. На цих позиціях стоять і країни Балтії. Незважаючи на те, що ці країни мають серйозні економічні проблеми через санкції, вони захищають європейські цінності.

Нещодавно латвійський журналіст Атіс Клімовичс був в Україні, де він зустрічався з багатьма бійцями добровольчих батальйонів. Деякі з них говорили, що Україна повинна оголосити стан війни й існує невдоволення існуючим порядком. В суспільстві зростає невдоволення. Що готова робити влада?

Все буде залежати від ситуації, що складається на Донбасі. Згадана вами дискусія триває в Україні не перший рік. Війна, яку Росія веде в Україні, незвичайна, з самого початку ця війна була гібридною. Росія досі не визнала, що її військові підрозділи є на Донбасі, хоча у нас є докази. Наразі не так принципово чи називатиметься це військовим станом – це мають визначати  юристи і політики. Головне наше завдання полягає в тому, щоб Росія припинила підтримку злочинних угруповань на Донбасі. Нам треба поновити контроль на українсько-російському кордоні, що допоможе запобігти припливу російської військової техніки і живої сили на Донбас. Тоді можна буде розпочати політичний процес.

Скільки кілометрів кордону з Росією немає прикордонного контролю?

Наразі ми не контролюємо понад 400 кілометрів кордону з Росією. Ми працюємо з ОБСЄ, щоб забезпечити їхній конроль цих ділянок кордону. Наразі ОБСЄ має можливість контролювати тільки два пункти пропуску,  решта ж -  це прохідний двір для російської військової техніки та військ. Представники моніторингової місії не допускаються на інші ділянки кордону і це не дає можливості з’ясувати, що відбувається на кордоні. На жаль, всі рішення ОБСЄ приймаються консенсусом, а тому Росія має можливість заблокувати там будь-які рішення. Уже два з половиною роки нею блокується робота ОБСЄ, щоб не дати можливість організації зібрати докази військового втручання Росії в Україні.

В серпні друзі Путіна з мотоклубу «Нічні вовки» організували захід "Ковчег порятунку", на якому була бронетехніка з Луганської та Донецької "народних республік", прапори та інші провокації. Чи Україна якось відреагувала?

Після окупації Криму в Росії проводиться політика "закручування гайок" - Україні важко впливати на те, що відбувається на нашому півострові. Росія в Криму використовує найгірші практики радянського тоталітарного режиму. Переслідуються національні меншини, всі незалежні ЗМІ були закриті на півострові – за зайве слово вас можуть заарештувати. Крим колись був перлиною туризму, але тепер він перетворився на військову базу, яка напхана сучасною російською військовою зброєю. Є свідчення того, що там може бути розміщена ядерна зброя. Росія обіцяла, що людям буде підвищено зарплати, але насправді рівень життя людей погіршився у порівніння з доокупаційним періодом.

Тепер там панує абсолютна диктатура і люди більше не знають, що робити і як жити в таких умовах, вони не можуть протестувати і залишається одне жалюгідне існування. Для реалізації політики деокупації Криму Україна повинна продемонструвати свою історію успіху, покращення рівня життя. Ми повинні показати, що жити в Україні краще, ніж в Росії в умовах диктатури. Наш шлях повернення Криму не є військовим шляхом. Ніхто не буде воювати з Росією. Наш східний сусід намагається фабрикувати вигадки про нібито заплановані терористичні акти в Криму, що є абсолютною дезінформацією і провокацією для того, щоб виправдати свою агресію. Не виключено, що це є підготовкою до нового наступу на Україну.

Як на даний час в Україні здійснюється процес декомунізації?

Завершено зміну назв населених пунктів, які були пов’язані з комуністичною ідеологією. Але процес триває. Відбувається демонтаж радянської символіки і пам'ятників.  Молодь повинна знати правду і справжню історію нашої країни, а не ту, яка була написана в Кремлі. Протягом багатьох десятиліть ми вчили іншу історію, нам нав’язували інших героїв замість тих, які справді боролися за незалежність України і свободу нашого народу. Ті, хто боровся за Україну, називалися ворогами та фашистами. Процес декомунізації – це процес очищення і торжества істини, якого заслуговує український народ.

Що відбувається в області історії України?

Наразі робота істориків у цьому напрямку триває. На жаль, історія України у багатьох країнах представлена російською точкою зору. Росія намагається показати Україну як територію, яка була частиною Російської імперії та народом, в якого немає свого власного шляху розвитку. Президент Росії не раз заявляв, що такого народу, як українці, не існує. Сьогодні Росія краде не тільки території, а й історію. Наприклад, князів Київської Русі вона намагається привласнити собі.

Коли Росія незаконно анексувала Крим, керівництво Росії виправдовувало це «сакральним значенням» півострова, що, бачите, в Криму було хрещення Русі, хоча Москви в ті часи ще не було. Завдання наших істориків полягає у демонстрації справжньої історії українського народу, який протягом багатьох поколінь боровся за свою незалежність. Той факт, що 25 років тому ми отримали незалежність, це велике свято для всього українського народу.

Яка зараз ситуація з духовенством в Україні - чи геополітична ситуація змушує людей обирати церкву Київського патріархату замість Московського?

На жаль, під час агресії проти України Росія використовує свій вплив на церкву. Російська православна церква є одним з видів зброї проти України. Багато віруючих в Україні перейшли з парафій Московського патріархату до Київського. Більшість віруючих в Україні - за єдину Українську Православну церкву і я впевнений, що вона врешті-решт буде створена, а її головним наріжним каменем стане незалежність України. В даний час більше половини віруючих  належать до церкви Київського патріархату, але, наприклад, в Криму та у східній Україні більшість залишаються у Московському патріархаті.

Які почуття людей перед святкуванням Дня Незалежності України?

Це є одне з найбільших свят України і це не випадково. Після того, як Україна 24 серпня 1991 року оголосила про свою незалежність, це рішення було підтверджено на референдумі. Понад 90 відсотків населення тоді проголосувало за незалежність України. Цього року святкування затьмарено подіями в Криму і на сході країни. Два роки тому, в День незалежності в Україні було багато провокацій, на Донбасі були криваві бої. Тепер також є тривожне відчуття. Ми повинні бути готові до будь-якого сценарію. Проте 25-річний ювілей доводить, що Україна як незалежна держава є успішною і геополітично важливою для Європи, і у нас є відмінна можливість продовжити розвиток України як правової демократичної держави. 

 

Latvijas Avīze, Ģirts Vikmanis